Місто-супутник ЧАЕС побудували за 45 кілометрів на схід від станції після ядерної катастрофи 1986 року

Лише за декілька днів після 26 квітня 1986 року увесь світ почув нову зловісну назву — «Чорнобиль». Під час випробувань системи безпеки одного з реакторів на першій в Україні атомній електростанції стався вибух. Унаслідок катастрофи десятки тисяч людей постраждати від радіоактивних опадів, а величезні території України стали непридатними для проживання.

Незважаючи на це, Чорнобильська атомна електростанція повинна була продовжувати виробляти електроенергію для України. Вже через пів року після катастрофи — у жовтні 1986-го — відновив свою роботу енергоблок №1 ЧАЕС, а разом з тим було прийнято рішення про будівництво нового міста для працівників станції, яке прийшло б на заміну евакуйованій після катастрофи Припʼяті.

Нове місто-супутник ЧАЕС побудували за 45 кілометрів на схід від станції і воно отримало назву Славутич. Нова інфраструктура, унікальні архітектурні рішення, поліська природа та молоде населення з висококваліфікованих інженерів-атомників робили Славутич бажаним місцем для проживання. Однак такий тісний звʼязок з ЧАЕС доволі скоро стане для міста причиною багатьох потрясінь.

На кожні десять років — своя криза

Першу глибоку кризу місто пережило вже у 2000 році, коли було зупинено останній активний енергоблок ЧАЕС. Станція перейшла до етапу зняття з експлуатації та більше не потребувала такої кількості атомників, що працювали на виробництві електроенергії. Тоді з 25-тисячного Славутича виїхало 1,5 тисячі сімей. Чорнобильська АЕС, хоч і не виробляла енергію, але все одно повинна була утримуватися за рахунок бюджетних коштів. Тим часом місто стрімко втрачало свої позиції.

Ситуацію вдалося змінити на краще завдяки активним діям місцевої влади, яка спрямувала усі сили на розвиток підприємництва — від створення бізнес-інкубаторів для початківців до відкриття у Славутичі спеціальної економічної зони для великих економічних гравців.

Наступне велике випробування випало на долю міста в середині 2010-х років, коли глобальна економічна криза співпала з початком війни та завершенням масштабних інфраструктурних проєктів у зоні відчуження. Тоді Славутич знову масово залишила значна кількість населення, ціни на нерухомість впали, однак через диверсифікацію економіки на початку 2000-х криза не стала для міста таким великим шоком.

Зараз же Славутич переживає третю кризу за свої неповні 40 років. Але цього разу вона є результатом повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України. Місто перебувало під російською окупацією трохи більше місяця, а після його звільнення у квітні 2022 року з нього виїхало близько 5 тис. мешканців.

Стан справ ускладнюється нестабільною ситуацією з безпекою через близькість до кордону та знищенням прямого залізничного сполучення містаз Чорнобильською АЕС. Дорога на роботу, яка раніше займала 45 хвилин, тепер може займати 7, а в деяких випадках і 12 годин, а персонал станції перевели на вахтовий режим роботи.

«Все вже буде по-іншому і для Славутича, і для нас усіх». 

План комплексного відновлення та розвитку

«Після деокупації одразу стало зрозуміло, що все вже буде по-іншому і для Славутича, і для нас усіх», — починає розмову Арина Старовойтова, директорка Агентства регіонального розвитку міста.

«Це не перший виклик для Славутича. У нас є дуже потужна проєктна команда, і одним з перших антикризових рішень було розробити План комплексного відновлення та розвитку, який би доповнив наявний стратегічний план міста».

У 2023 році Славутич зі своєю локальною ініціативою долучився до проєкту «Мери за економічне зростання», який фінансується Європейським Союзом та впроваджується Програмою розвитку ООН (UNDP). Місто відчуло, що після звільнення від російської окупації його стратегія розвитку, розрахована до 2027 року, потребує значних коригувань та адаптації до нових умов воєнного часу в Україні. З-поміж інших, основним напрямом діяльності у межах ініціативи й стала розробка згаданого вище плану.

«Цей план оцінює наявний стан міста, а також містить перелік того, що має бути відновлено, — продовжує пані Старовойтова, — Адже у поняття відновлення входить не лише те, що було фізично зруйновано.

По-перше, однією з головних проблем нашого міста стало знелюднення — кількість населення Славутича зменшилася на 20 відсотків. Це призвело до економічного спаду, і нам потрібно, щоб люди або повернулися, або щоб на їх місце прийшли нові.

По-друге, є потреба у відновленні підприємницької активності. Бізнеси або не витримали та закрилися, або ж балансують на межі виживання. До того ж у нас у місті в основному малий та мікробізнес, якому зараз найважче. Наш план фокусується і на цій проблемі. Він передбачає допомогу бізнесу в залученні додаткових фінансових ресурсів на започаткування та розвиток власної справи, а також — впровадження заходів з підвищення комфортності ведення бізнесу на території Славутицької громади.

Окрім повернення населення та відновлення бізнесу, третім напрямом діяльності плану комплексного відновлення та розвитку є внутрішньо переміщені особи. Місто визначило три локації, у яких буде створено комфортні умови проживання для нових мешканців. Зокрема, реконструкція одного з таких об’єктів також профінансована у межах ініціативи «Мери за економічне зростання».

Наприклад, до нас у місто переїхало підприємство, де працює 15 осіб. Однак разом з цими людьми переїхали їхні родини, мами, бабусі, сестри і домашні улюбленці. Усім їм потрібні комфортні умови для проживання, і ми як місто повинні бути готовими їм такі умови забезпечити».

Від людей і для людей

«Однією з головних задач, які стояли перед нашою командою, було залучення максимальної кількості людей до розробки цього плану», — зазначає пані Старовойтова.

«В основу плану лягло опитування серед понад 600 славутичан, з яких 100 мають у місті власний бізнес, а 200 переїхали до нас у статусі внутрішньо переміщених осіб.

На додачу, було проведено дві великі стратегічні сесії та ціла низка цільових сесій із конкретно визначеними групами славутичан, як-от: медперсонал, освітяни, активісти, працівники культури, молодь, депутати та інші».

Унаслідок опитувань та стратегічних сесій для кожної з трьох цілей плану було напрацьовано понад 40 проєктних ідей, а також конкретний перелік кроків для їх досягнення. Завершальним етапом на шляху до кристалізації розробленого плану стане винесення його на громадські слухання, а згодом — на голосування міської ради у травні цього року.

Українські громади, такі як місто Славутич, стикаються з великими викликами в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Для деяких із них проєкт «Мери за економічне зростання» став інструментом виходу з кризи, відновлення та економічного розвитку.